Вказав недостовірні відомості у майновій декларації.
У деклараціях за
2013 і
2014 роки Михайло Гриців не зазначив три земельні ділянки площею 12 545 кв.м і два житлові будинки площею 100,2 кв.м, які були у власності та користуванні дружини.
Приватизував службове житло.
У 2012 році суддя із сім'єю отримали у користування службову квартиру у Києві, яку через два роки приватизував. При цьому суддя отримував високу заробітну плату на посаді судді Верховного Суду України, а сім'я отримувала великі доходи та мала у власності нерухомість. Таким чином, суддя скористався службовим становищем для задоволення особистих потреб. Приватизація службового житла позбавляє можливості отримати житло інших суддів, державних службовців, уразливих категорій населення, які дійсно його потребують.
Брав участь у прийнятті рішення, які стали предметом розгляду ЄСПЛ.
У 2008 році ЄСПЛ прийняв
рішення у справі "Яременко проти України". Суд констатував, що ключові докази у кримінальній справі щодо Яременка були отримані з порушенням низки основоположних прав людини. У 2009 році відбулось спільне засідання з перегляду за виключними обставинами вироку щодо Яременка. У результаті, Верховний Суд України виключив з тексту мотивувальної частини посилання на ті доказу, на які вказав ЄСПЛ, однак вирок залишив без змін. У 2012 році Україна повторно програла справу у ЄСПЛ. У справі Яременко проти України 2, ЄСПЛ
вказав, що нове рішення Верховного Суду України переважною мірою знову ґрунтувалось на доказах, отриманих у порушення процесуальних прав та при наявності серйозних тверджень, що визнавальні покази були отримані примусом. Таким чином, Верховний Суд України проігнорував рішення ЄСПЛ, чим закріпив порушення прав Яременка.
Михайло Гриців також
зобов'язаний був зазначити у декларації доброчесності, що у складі колегії суддів приймав рішення, яке було предметом розгляду в ЄСПЛ, однак не вказав.
Причетний до ухвалення резонансного рішення.
Був у складі колегії суддів Верховного Суду України, яка розглядала справу за обвинуваченням Левенця, в результаті якому суд призначив довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Харківська правозахисна група, Центр інформації про права людини, та інші правозахисні організації та ЗМІ
наводять цю справу як приклад свавільного засудження людини за вчинення чужого злочину.