Брала участь у прийнятті рішень, які стали предметом розгляду ЄСПЛ.
Була у складі колегії Верховного Суду України, яка постановила ухвали про відмову у перегляді судових рішень нижчих інстанцій на підставі рішення у справі "Бочан проти України". У цій справі ЄСПЛ констатував порушення права на справедливий суд. Це рішення колегії також стало предметом розгляду ЄСПЛ, де суд констатував, що Верховний Суд України грубо викривив висновки ЄСПЛ та розцінив це як грубе свавілля та відмову у правосудді.
Причетна до ухвалення резонансних рішень.
Була у складі колегії суддів, яка скасувала визнання недійсною приватизацію та продаж приміщень в архітектурній пам'ятці «Замок барона Штейнгеля» у центрі Києва.
Вказала недостовірні відомості у майновій декларації.
За даними реєстру речових прав на нерухоме майно Інна Берднік є власницею садового будинку у Києві площею 113,80 кв.м, розташованому на земельній ділянці площею 485,00 кв.м. У деклараціях за 2013-2016 роки суддя будинок не вказала. У досьє судді вказано, що будинок передано колишньому чоловіку за договором про поділ майна у 2012 році. Однак, за даними реєстру, право власності на нерухоме майно залишилось за суддею.
Додаткова інформація
Щодо судді надходили негативні повідомлення.
До Громадської ради доброчесності надходили негативні повідомлення від громадян щодо судді.
Брала участь у прийнятті рішення щодо звернення до Конституційного Суду України.
Брала участь у Пленумі Верховного Суду України, який прийняв рішення звернутися до Конституційного Суду України щодо неконституційності положень судової реформи, зокрема в частині формування нового Верховного Суду. Це рішення було прийнято одноголосно.
Причетна до ухвалення резонансного рішення.
Була головуючою суддею у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка розглядала справу про визнання недійсним договору про переробку брухту між українською та турецькою компаніями. До цього підприємства встановили у договорі, що усі спірні питання між ними будуть вирішуватись у Міжнародному арбітражі. Зокрема цей спір вже був розглянутий в арбітражному суді. Турецька компанія все одно подала позов до українського суду. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов без розгляду, адже розглядати його не мали права. Проте колегія суддів Верховного Суду скасувала попередні рішення і зобов'язала місцевий господарський суд розглянути справу. Таке рішення суду стало втручанням в компетенцію арбітражу та було сприйняте як нехтування українським та міжнародним законодавством.