Голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Пов'язаний із політичними силами.
Ігор Бенедисюк був призначений членом Вищої ради юстиції за квотою Президента. У 2015 році Петро Порошенко нагородив суддю іменною зброєю. Ігор Бенедисюк прийняв нагороду, хоча отримання нагороди суддею прямо заборонено законодавством. Як член Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк все одно зберігав статус судді. Це свідчить про те, що суддя керувався політичними мотивами, а не законодавством.

Ймовірно був громадянином РФ, здійснюючи правосуддя в Україні.
У липні 1991 року Ігор Бенедисюк став суддею військового суду в місті Южно-Сахалінськ, Російська Федерація. У ньому він працював до квітня 1994 року, після чого переїхав до України і став суддею Київського гарнізону. На співбесіді до Верховного Суду кандидат так і не вказав, громадянином якої країни він був на посаді судді в Україні та не зміг назвати дату набуття ним українського громадянства.

Не забезпечив звільнення суддів Майдану.
Будучи головою Вищої ради правосуддя, Ігор Бенедисюк нічого не зробив для того, щоб виявити дійсні причини масового порушення суддями Майдану своїх присяг. Численні звернення ГО "Автомайдан" та родин Героїв Небесної Сотні сприяти встановленню організаторів впливу на суддів були проігноровані. Завдяки цьому більшість суддів Майдану уникнули відповідальності, адже дисциплінарні справи проти них було закрито у зв'язку із завершенням строку.

Додаткова інформація

Вища рада правосуддя за головування Ігоря Бенедисюка не надала інформацію про розмір зарплати її членів.
Вища рада правосуддя відмовилась надати інформацію про розмір зарплат її членів. На думку громадських організацій це свідчить про явну неготовність Вищої ради правосуддя виконувати Закон «Про доступ до публічної інформації».

Учасник дорожнього конфлікту.
У березні 2017 року стався конфлікт між Ігорем Бенедисюком та учасниками руху "Традиція і порядок". Один з учасників зазначив, що Ігор Бенедисюк начебто намагався здійснити наїзд на учасників руху автомобілем, а потім застосував зброю. За цим інцидентом було розпочато розслідування.

Причетний до ухвалення рішень, завдяки яким уникнули відповідальності судді Майдану, та тиску на суддів, які виступали проти негативних явищ у системі правосуддя.
Головував під час розгляду дисциплінарної справи щодо в.о. голови Оболонського районного суду Владислава Дев'ятка, який приймав рішення щодо учасників Революції Гідності. Вища рада правосуддя визнала, що порушення судді не є істотними, проігнорувавши клопотання скаржників про виклик для надання пояснень про факти тиску на колишнього голову Оболонського районного суду Києва та члена Вищої ради правосуддя Ірину Мамонтову. Так, Вища рада правосуддя ухилилась дослідити вплив на суддю та не встановила причин та мотивів його порушень.
Брав участь в ухваленні рішень про відмову у притягненні до відповідальності щонайменше 14 суддів Майдану. Формальною підставою більшості рішень стало закінчення строку притягнення. Це свідчить, що робота Вищої ради правосуддя не була організованою для розгляду справ у встановлені строки.
Брав участь в ухваленні рішень, що сприймаються як переслідування суддів, які виступили проти негативних явищ у судовій системі. Такі рішення зокрема приймалися щодо судді-викривачки Лариси Гольник та судді Віталія Радченка, який надав дозвіл провести обшук в Окружному адміністративному суді міста Києва. Ці рішення Вищої ради правосуддя згодом скасувала Велика Палата Верховного Суду.
Брав участь в ухваленні рішень, які сприймаються як затягування процесу притягнення до відповідальності суддів, які підривають авторитет правосуддя. Зокрема, понад встановлений строк розглядалась рекомендація про звільнення голови Апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенка на підставі тиску на свого колегу суддю.

Причетний до порушення строків розгляду дисциплінарних скарг як доповідач.
Як голова Вищої ради правосуддя, не забезпечив належний доступ до публічної інформації. Це стосується практики органу не повідомляти скаржникам та іншим, хто призначений відповідальним за розгляд скарги на суддю, та відмови надати інформацію про розмір зарплат її членів. Протиправність таких дій визнала Велика Палата Верховного Суду. Вища рада правосуддя також припинила відеотрансляції засідань дисциплінарних палат.

Відмовився надати інформацію щодо свого громадянства.
У період з 1991 по 1994 року був суддею у Російській Федерації. З аналізу українського та російського законодавства на той момент випливає, що Ігор Бенедисюк міг обіймати свою посади лише за наявності громадянства Російської Федерації. Також не є зрозумілим як і коли він набув громадянство України.

Несумлінне оформлення документів.
Ігор Бенедисюк не вказав дату набуття громадянства України в анкеті на посаду судді Верховного Суду, що є порушенням правил заповнення.

Додаткова інформація

Призначений на посаду судді з порушенням вимог.
Ігор Бенедисюк проживає в Україні з квітня 1994 року. У липні 2003 року його призначили суддею Вищого господарського суду. На той момент однією з вимог до кандидатів було проживання в Україні протягом 10 років. Так, вказана вимога не була дотримана.

Вказав недостовірні відомості у майновій декларації.
Ігорю Бенедисюка була надана довіреність пор право розпоряджатися банківськими рахунками на період з липня 2013 по липень 2018 року. Однак, у жодній декларації він не вказав кошти на рахунках, якими мав право розпоряджатися, як того вимагає законодавство.